УКО́ПУВАТИСЯ, УКОРЕНИ́ТИ, УКОРЕНИ́ТИСЯ, УКОРІ́НЕНИЙ, УКОРІ́НЕННЯ, УКОРІ́НЮВАННЯ, УКОРІ́НЮВАТИ, УКОРІ́НЮВАТИСЯ, УКОРІНЯ́ТИ, УКОРІНЯ́ТИСЯ
УКО́ПУВАТИСЯ, УКОРЕНИ́ТИ, УКОРЕНИ́ТИСЯ, УКОРІ́НЕНИЙ, УКОРІ́НЕННЯ, УКОРІ́НЮВАННЯ, УКОРІ́НЮВАТИ, УКОРІ́НЮВАТИСЯ, УКОРІНЯ́ТИ, УКОРІНЯ́ТИСЯ див. вко́пуватися, вкорени́ти і т. д.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 420.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
УКОРОТИ́ТИ →← УКО́ПУВАТИ1 (ВКО́ПУВАТИ)